Побіля лісу, прямо під горою,
сумливо на околиці села
стоїть хатина, крита осокою
рівнесенько, стеблина до стебла.
Там під ногами глиняна долівка,
в кутку ікони, а навколо пліт –
стара-стара батьків моїх домівка,
лиш вікна-очі дивляться у світ…
Одвірки покосилися від часу,
віконниці схилились до землі,
давно уже не совається засув
і тріщини у стелі чималі…
Полинули у вирій мама й тато,
лишилася у кинутім селі
дідівська лампачева біла хата
в гаптованім соломою брилі…
26.07.2020