Життя минає, линуть роки чередою
Й могили рідних вже травою поросли.
А ми незграбною і грішною ходою
Все йдемо, як раніше йшли.
І я з роками усе більше з головою
Іду повернутою в ті роки,
Коли були іще живі зі мною,
Моїх батьків коханії батьки.
Далеко ті могили, не доглянуть,
Не підійти поплакать, позітхать.
Люд, як трава, що виросте й зів’яне
Лишилося на Господа вповать.
Тому й молюсь щодень Святому: дай же сил,
Щоб з вірою програть рокам в двобої.
Щоб відвернутися від тих могил,
Де тліє тіло, а душа з Тобою.