А тіло для душі, лишень, - оправа...
Чужа душа завжди була - пітьма!
Судити інших я не маю права:
Не стільки ідеальна я сама.
Не ідеальна... і небездоганна...
(у кожного в нутрі живе свій змій)
Та... так болить, як сиплять сіль на рану...
(пізнати біль можливо тільки свій).
Коли тобі підрізано всі гілки -
Ти падаєш, немов пташа сліпе...
Я жінка... й маю право на помилки!
Я маю право - на саму себе!!!
Я знаю... на землі немає раю...
Тут мало тих, з ким хочеться літать,
Тут мало тих, з ким можна йти по краю,
Багато ж тих, хто хоче розтоптать.
Байдуже їм, що ти слабкая жінка,
До відчаю вразлива і хитка,
Що посмішка твоя, лишень, - личинка
І за якою ти напівжива.
Ти крутишся, мов в коліщаті білка...
(кому болить від того голова?)
Жінок вбивають, в більшості, не вчинки!
Жінок вбивають, в більшості, слова!!!