Метеоритним дощем
Розбито в клоччя наш дім.
Поглянь лиш, що ж це таке?
Куди подітись тепер нам усім?
Примарним вогнем
Лихоманкою вражено всі наші сни.
Ми й не знали, що світло з небес
Може бути таким холодним і злим.
Чорна безодня,
Роззявивши пащу, поглина наші мрії.
Наші очі заростають прозорим льодом,
З замерзлим у ньому сонцем надії..