А в детстве так долго, так долго всё длилось,
И лету казалось не будет конца.
И солнышко спать, ну ни как, не ложилось,
А грело и грело всем нам сердца.
День долго-предолго водил нас лугами,
А вечер нам звездами долго светил.
Открыто смеялись, все были друзьями,
И каждый по-своему жил и любил.
Но... время меняется, жизнь пролетает,
И год словно день, ну а день будто час.
И важное что-то... в потоке мелькает,
И меньше уж песен трогает нас...
Крылатая юность... Детства проказы...
И молодость... тоже куда-то ушла.
А воспоминания - будто бы праздник,
И... в сердце прибавилось сразу тепла.
14:18 30.07.2020.
В дитинстві так довго усе тривало,
А літу, здавалось, не буде кінця.
И сонечко спати ніяк не лягало,
А гріло, та гріло усім нам серця.
День долго-предолго водив нас у лузі,
А вечір як довго зірками світив.
Мы щіро сміялися, всі були друзі,
И кожен по своєму жив і любив.
Та час все змінив і жіття пролітає,
Вже день, як година, а рік, наче день.
Важливе щось дуже повз нас пролітає,
И менше до серця доходить пісень...
Позаду дитинство і юність крилата,
І молодість також кудись відійшла.
А спогади, часом, приходять мов свято,
І в серці побільшає зразу тепла.
(ссылка к автору) - Любовь Загороднова.