дивись, яка душа злиняла,
була ж ясна та запашна,
а зараз вогка й темна стала,
бо та зневіра затяжна…
завваж, дурниці шепче вітер
на вухо ясеню впітьмі,
а роси вранішні до світу
на листі, наче кришталі…
гасають моторошно тіні
уздовж озерних берегів,
а, там сучасні Паганіні
дарують свій чарівний спів…
скрипалять коники, а жабки
виводять арії свої,
у вирій їх несуть кульбабки,
зібравшись в благостні рої…
розлігся блік на водній гладі
і золотії тче шовки,
ще вимережує балади
а жнивцю* нині це з руки…
серпневий день, ще той господар,
нас хлібом й сіллю зустріча,
вночі Стожари в небо сходять
неначе Всесвіту свіча…
*серпень
03.08.2020
фото Сергія Лаврова