Усе на благо, всякий біль для гарту,
казав мій друг, як я упала ниць...
Поставив поряд самогону кварту:
- Не підведешся, скІнчиш у п'янИць.
І геть пішов, не обернувся навіть...
тремтіли ноги, в голові гуло.
В той день щось варте, що було між нами,
назАвжди у минуле відійшло.
Я, звісно, піднялась, хоч не відразу,
навчилась гострим болем керувать,
та пам'ять вірна ту, від друга, фразу,
як ніж у душу, стиркає бува.
Простила наче, але часом стисне:
то ж друг найкращий!.. чом не допоміг?
------------------------------
То друг найкращий, він лишив навмисне,-
бо тільки так урятувати міг.