Коли новини крають серце,
Коли усюди біль та гріх,
Я знаю, що Господь дав церкву,
Щоб кожен в ній втішатись міг.
Стать перед Богом на коліна,
Схилитися до братського плеча,
І вже ніякі біди й війни,
Хвороби, кризи і печаль,
Що ширяться усюди й всюди,
Не будуть страху наганять.
Я згадую, що церва – люди,
Що призвані цей світ втішать.
Втішать одвічним Божим Словом,
Яке несуть вони усюди.
І вкрившись цим Божим покровом,
В обійми впавши їм на груди,
Згадаю знову, знову й знову,
Церква це Тіло є Христове,
Того, Хто грішних нас так любить,
Це на землі Його основа,
Церква – це люди.