Весна, неначе сполох, відцвіла...
Вже навздогін не побіжиш за нею...
А я тебе любила, як могла
Усе життя не тілом - а душею.
Давно минули молоді роки...
Було чи не було? Чи може сон ЦЕ?
Тобі була - на відстанні руки...
Мені ти недосяжний був, як сонце.
Життя стікало, наче віск зі свіч...
Здогадувався ти про те, Орфею?
Що я до тебе бігла кожну ніч,
Щоб не руками обійнять - душею.
Всі мрії, всі бажання й почуття,
Спивала з тебе спрагло, мов з джерельця.
Ти жив в моєму серці все життя,
Та, власне, ти і був мій стукіт серця.
Якщо колись надумає зима
Зухвало дорікати нас минулим,
Я мовлю їй: це не життя мина,
Це ми з тобою у житті минули......