Я хочу у той вечір, де ллється медом сонце,
По теплому асфальту босоніж і твій сміх,
Безмежні мої мріі і сни такі казкові,
згорнувся час клубочком, на фото світлом ліг.
Я хочу тої ночі, що не чекає ранку,
М’якого оксамиту обійми, як полон.
І серце ще не навпіл, в душі ще дужі крила
і я смакую щастя у долі за столом.
Я хочу того ранку, умитого росою,
Не знаю, що чекає, сміливо далі йду.
Я в себе вчусь літати і вірити й любити,
Я оглянуся потім, а зараз - я живу!