Людмила Прилуцька
Заходжу в ліс і тишу п'ю з долонь осинових, дубових і кленових
Ліс, мов живий і сонце, мов вогонь...
Встаю навшпиньки, день стрічаю новий,
Стенулися листочки і трава
під вітром вранішнім вона немов шепоче:
"Я тут,я є на світі, я - жива!"
І павутинка по щоці лоскоче. .. Ось стрепенувся в хащі соловей, розправив крила,
розсипає трелі...
Як часто я приходжу в ліс оцей,
де ясени стоять,мов менестрелі де вітер тихо нахиля гілки,
То шарпає листочки, ніби шати,
Ліс інший світ, і ти в нім не такий, забудеш тут, що треба поспішати...
Грибок вклонився, знявши капелюх,
Берізка обійма сестру калину,
і я перетворилася на слух,
І разом з вітерцем до неба лину...
Мовчать дерева, на листках вогонь ...
Стоїть шипшина тихо осторонь, заходжу в ліс і тишу п'ю з долонь...
27.08.20