Я дочка з батьківським портретом -
Ваш вирок, хто за Зе «топив».
Вам не сплатити вічне мито
Хто б зараз що не говорив.
Можете клястись і молитись,
Казати дівчинці: «Пробач»,
Вам вже ніколи не відмити
Клеймо « Байдужість» і «Палач».
Так, ви нікого не вбивали,
Не опускались до тортур,
Ви за «добро і чесність» встали,
Що обіцяв вам самодур.
Ви «розумніші» за розумних
І вас багато, просто тьма.
Направду й зараз вам не сумно,
Тому що сорому нема.
Звичайні, у такій ж одежі,
Поряд працюють і живуть
Із в сімдесят відсотків вежі
На тебе гадять і плюють.
На гайдамак, на козаків,
На Яр Холодний і на Крути,
На героїчних воякІв
З ОУН,УПА ще не забутих.
На Стуса, МАкуха плюють
І навіть на Небесну сотню,
Тому що так вони живуть -
Немає духу в їхній плоті.
І раптом все з’єдналось тут
В очах у дівчинки малої,
Батько якої стільки мук
За нас прийняв і став Героєм.
Героєм, тільки не для вас.
У вас герой, мабуть, Сивохо,
Чи якийсь інший під@рас,
Що не вважає себе лОхом.