Вдохновение здесь:http://stihi.ru/2020/08/31/6467
Рецензия на «Я сказати не можу» (Тамара Проказюк)
Боже, милостив будь до дітей і жінок
І дай розуму тим, хто не має,
Щоб нарешті зробили к примиренню крок,
Зупини, Боже, тих хто вбиває.
Досить крові и болю на довгі літа,
Ворожнечі - нема уже краю.
В материнських серцях - сльози і маята
Припини це безглуздя, благаю.
Україна моя хай цвіте, немов сад,
Хай лунають пісні про калину.
Схаменись, я прошу, я сестра, ти- мій брат,
І народ ми з тобою единий.
Нащо нам чужакі і заморські князья,
Вони масло в вогонь підливають.
Білорусь і Россія - ось наші друз'я,
І це істина, точно я знаю.
31.08.20г.
Автора благодарю за вдохновение.