Нічна процесія засніжених доріг
Передає неквапно та невпинно:
«Даруй мереживо пухке на мій поріг.
Своїм теплом народжені перлини
Даруй на світло, опочиле в ліхтарі,
Для всіх часів відверто старовиннім».
Відповідаю: «Снів задумливий політ
Цілує мрію хмар сіро-рожевих:
Неважко бачити на танучому тлі
Сліди візерунковою межею.
Як не хова підступний намір чорний лід,
Життя мов пісня переможно жеврить».
З нового погляду відкритими зустрінь
Серед чекань мінливістю жадані
Злотавість ранків, ніжну сутінкову синь,
Бо віддається знову спогляданню
Нічна процесія зимових берегинь –
Цариця суму та слуга кохання.
1-2.12.2015