Зайшла у ніч дивитися на зорі,
На місяць, що з-за хмари виткнув ріг.
Посеред місячної містики дороги,
Дивлюсь як роки йдуть мої кудись...
Стою мовчу,а в серці дзвони,дзвони
І душу смуток огортає.
Якась тривога з нелюбові,
Мені мій путь перекриває.
Від нелюбові до любові
Далекий і тернистий шлях
І пам'ять вже повидаляла
Щасливі дні із радістю в очах.
Чи то було, чи може все приснилось,-
Не зрозуміти ,не прийняти , не простити.
Роки за вітром віднеслись,
Всi вигоріли в серці квіти.
Я оглянулася в минуле, - хай йде,
Своє там серце не покину.
Моє життя вперед іде
А що там буде , буде видно.