Страдания Иисуса Хреста

Екатерина Першакова
Він мовчки йшов. Він біль терпів.
Святая кров на хрест лилась.
А повз все натовп гоготів,
Кидав каміння і свистів:
«Ось Той, Хто царствувать хотів!
КоронацІя почалась»!

По тій запиленій дорозі,
Де царював безжальний гріх
Ішли святі, криваві й босі
Ноги і лиш поодинокі,
Лицем в сліди павши глибокі,
З сльозами цілували їх.

Нагайки по спині свистіли,
Стікав з чола кривавий піт,
Вуста сухі води хотіли.
Боліло зраненеє тіло.
Та бавився дурний нарід.

«Ну, що ж Ти цар, де твої шати?
Дрантя Тобі не до лиця!
Коли Ти сильний і багатий,
Невже не можеш Ти вблагати,
Від сорому Тебе спасати
Свого Небесного Отця»?

Та Цар мовчав і нісши ношу,
Яку ледь втримати Він міг,
Він погляд кидав на сторожу,
На натовп, що повз огорожі,
І бачив душі дітей Божих,
Обманом введених у гріх.

І час настав, зійшла на гору,
Кривавая дорога та,
Яку пройшов в ту страшну пору,
Під тяжкістю Свого хреста,
На всі людськії муки хворий,
Покірний, кроткий, Той, которий,
Своїх катів любити став.

І ось вже близько святі муки,
Цього жахливого кінця.
Пробиті на скрізь ноги й руки,
Кров ллє з тернового вінця.
Сонце пече, ні вітерця,
Лиш вірнії Його ридають,
Один до одного гнутьсЯ,
Шукаючи Його лиця.

І ось нарешті весь гріх світу,
На хрест був піднятий Святим,
Померкло небо, страшний вітер,
Піднявся над проклятим тим,
Страшним тим місцем, де кривава,
Несправедлива відбулась,
Людська над Господом розправа,
Де Його кров за нас лилась.

На мить возрадувались біси,
«Ми виграли у цій війні.
Розбіглися Святого вівці,
Нема нікого в цій пітьмі»!
І сам Отець очі закривши,
Не міг це бачить в одну мить,
Святий і строгий взір відвівши,
Дозволив чашу ту допить.

Тряслась земля, палали хмари,
І святкував адський уділ.
Та тут в святій святого Храма
Завіса тріснула навпіл.

І з дивної цієї миті,
Дійшла кінця страшна дорога
Настав новий, блажений час,
Безкарні грішники омиті,
Яких у жертві тій Він спас,
Могли звертатися до Бога
У кожну мить, у повсякчас.

А Той, Кому іще у гробі
Прийшлось лежать, спуститься в ад,
Той, Хто воскрес і бувши Богом,
Став кожному Пастух і Брат,
Став і Священником для нас!