Мы люди, всегда будем ими?
А знают о том они?
С улыбкой неповторимой
И мукой неповторимой,
Глаза - на весь мир одни.
Но больше тебя уж не будет
Завтра на этой земле.
Другие ходить будут люди,
Другие любить будут люди,
С добром, лаской, злые - не те.
Сегодня тебе всё - отрада:
Озёра, роща в степи.
И жить торопиться надо,
Любить торопиться надо,
Смотри поспеши, не проспи!
Ведь люди мы и будем ими
Ты хочешь того или нет,
С улыбкой неповторимой
И мукой неповторимой
Глазами - одни на весь свет.
* * *
Василь Симоненко
Лана Виноградова: литературный дневник
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
16.11.1962