Коли в самотності і в мирі
Душа й далеко десь весь світ,
Так хочеться мені взять ліру
І заспівать, як цар Давид.
Знайти Тобі в своїм коханні
Найсокровенніщі слова.
І плакати в своїм зізнанні,
Яка я грішна і слаба.
Щоб Ти ту скруту мого серця
Побачив, Боже і почув.
І віри тонкеє джерельце
В бурнії ріки повернув.
Щоб слабкість у величну силу,
Навіки Ти перетворив,
Щоб в мого судна ті вітрила,
Здимались від Твоїх вітрів.
Слабка я й немічна без Тебе,
Господь, Отесь і Цар царів,
Тому здіймаю руки в небо,
І зізнаюсь в своїх потребах,
Щоб Ти путем Своїм повів!