Нещадно сонце зле палило,
Понад Голговською горою.
На ній розпятії висіли
Святий й розбійників з ним двоє.
Коли останії хвилини
Син людський дихав на хресті,
З ним поряд свої страшні вини
Спокутували двоє ті.
Нам їхні ймення невідомі,
ПотОнули вони в віках,
Та що казали ті Святому.
Записано в Святих книжках.
Один казав: «що ж Ти, убогий
Страждаєш з нами на хресті?
Якби і правда був Ти Богом,
Зійшов би з нього в простоті».
А інший лише в покаянні,
Схилив обпечене чоло,
Й сказав: «Господь, коли в сіянні,
Встанеш як сказано було,
Згадай мене раба свого».
І Син людський в предсмертних муках,
Лиш повернув главу Свою,
Через пробиту глянув руку,
Й побачивши його розпуку,
Прошепотів ледь чутним звуком:
«Сьогодні будеш ти в раю».