По життю сміливо крокуєш,
Повз вуха пропускаючи всю правду, щоб не буть вразливим.
Так буде надалі, допоки ти не почуєш
Від близької людини тихе "вже не важливо".
Так виглядає тобою загублена правда.
Вона віднайдеться, коли буде вже надто пізно.
Люди звикли вважати, що це повсякденна справа:
Шукати не вихід, а інших, бо вони, мов, занадто різні.
І не мені судити, хто менш неправий,
Бо я не можу хвалитись, що досягла більшого.
Та я сподіваюсь, що як бути відвертим і щирим словами й думками,
То ми не загубимо найважливішого.