Моя любов загине непригубленою,
Як викіпає чайник на плиті.
Давно такою не була розгубленою.
Самій собі мовчу на самоті.
Сама душила голими руками,
Аби ні запаху, ні звуку, ні думок
І затуляла сльози рукавами,
Щоб жодну краплю не зронити у пісок
Я не злітатиму, не матиму надію,
Не відчуватиму тепло твоїх долонь.
Я, навіть, дихати тобою не посмію,
Лиш пам’яті віддам тугу безсонь.