Немає в нас, нині, права згубитись в земнім хаосі...
Ми вже загубили досить згорьованих часом рим.
Сьогодні коханням пахне... Це пахне так наша осінь.
А десь потирає руки розбещений Херувим.
Він знає... я буду ніжна відбитком старої звички,
Я пристрастна буду, Любий, як самий пекельний гріх.
І ти прикіпиш до мене, як віск прикіпа до свічки,
В жагучих моїх цілунках забудеш усе і всіх.
Сьогодні я буду Осінь... Сьогодні я буду повінь,
Сьогодні проллю кохання потоком нестримних рік...
І ти, мій одвічний Вітер, потонеш в моїй любові,
Забудеш, в моїх обіймах, і місяць, і день, і рік.
Сьогодні у мене серце гаряче таке на дотик.
Змішаю любов і пристрасть, і часу зупиню біг.
Сьогодні я вся безсоння... згориш і зітлієш в попіл.
Сьогодні я буду, Любий, твій самий солодкий гріх...