1.
Облака плывут над головой.
Небо похоже на белье в вагоне.
Вереницей движутся - теплой, живой,
как политэмигранты, пересекая кордоны.
2.
От города движутся в сторону холмов,
уходя в ночи тень.
Звучат в полутьме голоса петухов,
как голоса священников, что молятся за них каждый день.
3.
Сентябрь, ты в дороге их не обижай!
Как душу, несут они дождь в утробе.
Жители сел на рынок везут урожай,
след оставляя на утреннем чернотропе.
4.
Долог путь до невидимой Византии.
Тихо паломничество до птичьей Палестины.
Осени странны перипетии,
лишь облака, кажется, что простые.
5.
Осень - лучшее время писать в рифму.
В рифму писать про осень пришли сроки.
Рифмовать - словно готовиться встретить зиму,
в своей усадьбе занимаясь этой морокой.
6.
В осенних словах столько ясности, будто в жесте.
Они как кусты шиповника светят наружу.
Спаянные грамматикой, держатся вместе
зарифмованные вещи, точно спасенные души.
7.
Вспомни про всех, что отсюда бежали.
Все, про что вспоминать неохота.
Огни за деревьями, словно за витражами.
Еще теплые ветры и бока у домашних животных.
8.
Осень, твои обещанья курьезны.
Словно ты насовсем - ни много, ни мало!
Но каждый раз ее ждешь так серьезно,
будто она тебе задолжала.
9.
А облака над головою проходят так низко.
Медленно, долго, на время смирив прыть.
Смотришь на горизонта подвижную риску
и думаешь - так и должно быть.
10.
Ходит над Византией ранняя осень.
Ветер между шиповником и холмами.
Сентябрь. Кто-то эту высокую просинь
заполнил молитвами и голубями.
с украинского перевел А.Пустогаров
1
Хмари, які пливуть над головою.
Небо, схоже на вагонну білизну.
Рухаються вервицею – теплою, живою,
мов політемігранти, що залишають вітчизну.
2
Рухаються від міста, рухаються з півночі,
зникають за пагорбом, де усе ще темно.
Звучать із ночі голоси півнячі,
як голоси панотців, які моляться за них щоденно.
3
Будь доброю, дорого вересневої хмари,
яка, ніби душу, несе дощ у своїй утробі.
Ось люди з замістя збіжжя везуть на базари,
правлячи слід на ранковому чорнотропі.
4
Довга дорога до невидимої Візантії.
Тиха проща до пташиної Палестини.
Діється осінь. Стаються дивні події.
І лише вересневі хмари здаються простими.
5
Осінь – найкращий час, аби писати в риму.
Писати в риму про осінь, як і щороку.
Римувати, мов готувати обійстя на зиму.
Мати за плечима цю робочу мороку.
6
Осінні слова виписуються виразно,
ніби кущі шипшини – запалені, небайдужі.
Спаяні граматикою тримаються разом
заримовані речі, мов порятовані душі.
7
Згадай восени про тих, кого ображали.
Згадай про все, що тут раніше творили.
Вогні за деревами, наче за вітражами.
Ще зовсім теплі вітри, ще тихі тварини.
8
Осінь приходить так, ніби вона назовсім,
ніби щось змінює поява її сміховинна.
Ти так серйозно чекаєш щороку на осінь,
наче вона і справді тобі щось винна.
9
А ось хмари пливуть над головою так низько,
так довго пливуть, так повільно,
що дивишся на цю зрушену рухому низку
і думаєш – саме так бути й повинно.
10
Ходить над Візантією рання осінь.
Вітер поміж шипшиною та горбами.
Діється вересень. Хтось цей високий простір
щільно заповнює подяками та голубами.