Закриті двері. Осінь. Вітер свище.
І барабанить дощ в моє вікно.
Проймає холод...глибше, глибше, глибше...
Не зігріває випите вино.
Стихає ніч, проникливо гортає
Щоденник із минулого життя.
Та спогад снами густо заростає.
Нехай...Бо спогад той - серцебиття!
Немає смутку, болю, ностальгії.
Лише смиренне долі прийняття.
Зволожені сльозою довгі вії...
І стримані у серці почуття.
Закриті двері. Ранок. Прохолодно...
Невдовзі завітає вже зима,
Торкнеться серця ніжно, благородно...
І посміхнеться ніби жартома...