Полнолуние

Ната Павловская
Ветер дует на луну,
Прикрывая наготу
Облаками.
Я к тебе, Душа,
Прильну,
Обниму
Словами.
Ты поверишь мне?
Поверь,
Не захлопывай
Дверь!
Не напрасно
Эти встречи
На ветру.
Не опасно
Ошибаясь,
Снова ждать,
Дни считая.
Мне опасней
Потерять
Эту веру.
Для любви
Не может быть
Полумеры.
Август, 22.09.20