Прозоре – щільно огорта, в задуху майже.
Де ахілесова п’ята на осінь вражу?
Убить. Щоб золотим тільцем не заманила.
Та – шелестить, мов папірцем, дощем щосили –
Дощами віршики кропа посеред ночі.
Ще й подолала зорепад – умить, охоче.
В задуху майже – огорта прозоре щільно.
Авжеж та осінь не свята. Й чатує пильно:
Хто вільно дихає, хто п’є повітря з неї.
І – настає, і – пристає. До вій. Без клею.
Іржавіє, тоді – скрипить. Порожнім пляжем
Тиняється, бо, бач, не спить, натхнення враже.
Суворішає день за днем – стискає серце.
Не обійдеш її конем. Мов піки з терцій.