***
Хочеш, я буду з тобою,
(ми ніжністю з простору вирвані),
Мірою пристрасті тішитись
бажаних кілька годин.
Вправно лови і тримай мене
в вільному леті над вирвою,
Інше не матиме сенсу
за межами щільних гардин.
Хочеш мене невгамовною
мати в своєму збуренні,
В вигинах - впадинах тіла
цю мить божевільну лови.
Лезо відкрає удосвіта,
тих, що у трунок занурені.
Дотиком тіш мене, бав мене,
зв’язану сотнею линв.
Звабою ніченька лучить нас,
милує, тішить, хизується, -
Ось вони! Ось вони падають
в лету у леті в етер.
В чорних зіницях розчахнутих
шлях насолоди торується,
Згодом згадай, як наврочення,
нас у цю мить, що тепер.