Забытая (Тамара Воронцова)
Осенний вялый дождь. Поникших яблонь плач.
Висят безвольно вымокшие прутья.
Оголены сады. У одиноких дач -
Незрячие окошки и безлюдье.
Под моросью сыпной надсадно дышит день
И смотрит нам вослед с тоской щенячьей…
А мы спешим в тепло, в бетонный улей, где
Иной докукой время озадачит.
Ещё вернутся в сны осенние гужи
И яблокопадёж в честь Исаака…
И будет до весны былое сторожить
Покинутая дачником собака.
ЗАБУТА (вільний переклад П.Голубкова)
Осінній млявий дощ. Пониклих яблунь плач.
Висять безвольно вимоклі вже пруття.
Оголені сади. А у самотніх дач -
Незрячі вікна і якесь безлюддя.
Під мряку висипний хропить надсадно день
І дивиться услід нам з тугою, як личить...
А ми поспішаємо в тепло, в бетонний вулик, де
Нас час, доокука інша, спантеличить.
Повернуться ще в сни осінні ці гужі
І яблукопадеж на честь Іцхака...
І вартуватиме колишнє на межі
Покинутий вже дачником собака.