Незнайомка йде по алеї в пожовклому листі,
Немов Еллі з Тотошкою в мріях про місто-смарагд.
Її шлях жовтолистий веде до смарагдових вісей
Мій, з пожовклих листів, невідправлених давніх надій,
Вже не кличе ніяк.
Тихо в мокрих осінніх алеях, моє місто-привид,
Перехожим не вгледіти як все зеленим горить.
Зачароване мною смарагдове місто надії.
Лиш зі мною хоробрий мій лев говорить.
Б'ється серце з ганчірки в сталевих пустих обладунках
Ріють мислі в тряпічній моїй голові.
Місто мрії збудоване мною зі спроб і помилок
І до нього осіння стежина з пожовклого листя лежить