Плаче вересень за нами усіма,
Сльози дощовії проливає,
Всіх невидимо і ніжно обійма.
Плач його ні трішки не стихає.
Плаче вересень краплинами з хмарин,
Голосно ридає і голосить.
Плаче в піднебессі й журавлиний клин –
Пам’ять зберегти про себе просить.
Плаче вересень, немов мале дитя,
Вітер йому пісню все співає,
Дуже ж бо коротке в вересня життя…
Більше свої сльози проливає.
Плаче вересень, бо йти йому вже час -
Жовтень відчиняє свої брами.
Лиш від плачу відлуння защораз
Всюди так розноситься вітрами.
Плаче вересень, та йти йому у путь,
В гості завітати не прийдеться.
Хочеться йому із нами ще побуть…
Іншим вже до нас він повернеться.
30.09.2020 р.