За півгодини осені кінець,
О півночі в вікно запустим зиму.
І знову нам циклічності співець,
Спочатку пісню розпочне, свою єдину.
В ній білий сніг, мороз і довгі ночі,
Зелені трави з першим запахом дощу.
В ній спека, що на море з нами хоче,
І листя, падавши, кричить не відпущу.
А потім знову. Ну і потім знову.
А потім знову й мабуть до кінця.
В плейлисті не почуємо обнову,
І лиш в кінці, побачимо співця.