Україна вже стогне від болю
І від розпачу лікті куса.
Чорна сила дарує їй долю,
Де панують брехливі вуста.
Обіцяючи рай мармеладний,
Буйний шлях до життєвих висот,
Нечестиві приходять до влади
І грабують нещадно народ.
Під фанфари лихої години
Знов народжує мишу гора.
"Ще не вмерла, – луна, – України... "
Тільки бачать усі, що вмира...
Скрізь – занепад, мов шабля у серце,
Скрізь – безвиході грізна пітьма.
І дедалі все більше здається:
Майбуття в України нема.
Кривди правда терпіти не стане –
Хід історії зріє давно:
Обездолені люди повстануть,
Дружньо скинуть убивче ярмо.
Буде правду народ захищати,
Рідну землю, щасливі літа!
Заспівають козацькі нащадки:
"Україна живе!!! Розквіта!!!"