Розбилась склянка уночі,
упала раптом на підлогу.
Душі утративши ключі,
ми добрели до епілогу?
Надія тане на очах,
як сніг на весняному сонці,
кохання паросток зачах,
втонула віра в ополонці…
Скінчився дикий водевіль,
упала почуттів напруга –
у грудях невимовний біль,
на серці несказанна туга…
Зриваю залишки оков
у світлі зір нічного неба.
Розбилась склянкою любов…
А чи була вона у тебе?!.
24.10.2020