* * *
Стояла груша, зеленел лесочек.
Стояло небо, в нём печаль жила.
У груши был тончайший голосочек,
и в детство, что прошло, она звала.
Мы с нею в поле долго говорили,
не слышали мы грохота дорог.
Мой тяжкий повседневный груз,
судьбы ли?..
Старик Сизиф тем временем стерёг.
Стояли осенью друг против друга
и не таились мы перед собой.
Боялась холодов моя подруга,
а я - житейской суеты лихой.
Вдвоём мы слушали в лесу кукушку,
и тучи шли, как будто пришлый дым.
Сизиф курил табак не понарошку,
ему хотелось вновь быть молодым.
25.10.2020 г.
Перевод с украинского Владислава Бусова
* * *
Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне і сумне.
У груші був тоненький голосочок,
вона в дитинство кликала мене.
Ми з нею довго в полі говорили,
не чули навіть гуркоту доріг.
Мої важкі, мої щоденні брили
старий Сізіф тим часом постеріг.
Стояли ми одна супроти одної.
Ні з чим не крились, не хотіли йти.
Вона боялась осені холодної,
а я боялась шуму й суєти.
Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, як нетутешній дим.
Сізіф курив свою гіркущу люльку,
йому хотілось бути молодим.
Лина Костенко