Из Меера Хараца. Тишина
(Подражание украинскому переводу Моисея Фишбейна (1946-2020)
Я тишины такой ещё не слышал,
хотя она мерещилась и мне.
Девятый вал, что из пучины вышел,
смиренно упокоился на дне.
Где ветерок кемарил у дороги,
в зенит легко взметнулась голубень,
и сами по себе наткнулись ноги
тут, под тишайшим деревом, на тень.
Я сбросил черевики и сорочку
и сразу оказался за межой
реальности, готовой ставить точку
мне бывшей разом близкой, и чужой.
Над травами, под тучей белохвостой.
мой взгляд пастушить по небу пошёл,
и видел я, к земле вернувшись взрослым,
как мир оделся в золото и шёлк.
Меер Харац (1912-1993)
Тиша.
І врешті-решт мені явилась тиша,
Яка щомиті марилась мені,
Й остання хвиля, та, найгомінкіша,
Вляглась дрімать сумирливо на дні.
Вітрець куняв, вмостившись край дороги,
Блакитна зупинилась височінь —
І раптом наштовхнулись мої ноги
Під найтихішим деревом на тінь.
Я скинув черевики й сорочину,
І почало — подібно до ножа —
Гостритись моє око об картину,
Що знов постала — свіжа і чужа.
Я ліг в траву. Між хмари білохвості
Мій погляд попаски у небо геть пішов,
І очі бачили: упавши з високості,
Їх затопили золото і шовк…
Переклад українською Мойсея Фішбейна