Я, як дитя так званого "застою",
Зiгрiта того часу теплотою.
Батькiвський дiм – незмiнно повна чаша,
А в нiй – i голубцi, i борщ, i каша,
Домашнiй ковбик, кров'яна ковбаска,
Галушки, ряжанка, любов та ласка.
Як смачно пахли пирiжки iз печi,
Та коржики – гостинчик для малечi.
Я вузлик той так хочу розв'язати,
Що в поле видавала вранцi мати...
Там що було? Звичайна страва прi'сна,
А в спогадах вона – як гарна пiсня!
Згадалася пора моя далека.
I як сестру принiс до нас лелека:
Таку гарненьку, з рiдними очами –
Кровинку-крихiтку вiд тата й мами...
...Батьки на небi, на землi не дички,
Двi гiлочки – вiд мене i сестрички.
Нас за столами так сьогоднi рясно!
А зверху свiтять двi зорi незгасно...
28.10.2020