Я,Поет, - менi потрiбна Муза! -
Щоб лiтати в небесах ясних,
Щоб слова, немов насiння лузать,
I вiнцЯ сплести собi iз них.
I менi потрiбна та єдина,
Що живим постане джерелом,
Що зi мною все розполовинить:
Хлiба крихту i небес огром.
Що лишивши поспіх, без вагання
Схоче оселитися в душi, -
В час її швидкого остигання
Посивiлий попiл ворушить.
Зрозумiть Поета жiнцi треба, -
Одинокiсть в жертву принести,
Щоб рятунку випросити в Неба,
Грюкнувши дверима - не пiти!
Хоч спливають роки за водою, -
В чорториях - шум розчарувань...
Кiшкою грайливо-молодою
Знов котрась криваву лишить грань...
А менi потрiбна та, зi cправжнiх,
Щоб схилити голову в поклiн, -
Що без фальшi юних жриць продажних,
Кров i Слово пiдiйме з колiн.
Я, Поет, - менi Любов потрібна!
I цiй Долi я за все воздам:
Половинко, лагiдна i рiдна,
Дай наснагу серцю i вустам!
Михайло Генсьор. 2020р.