Казка
.
Сашко знав, що в курнику у квочки зовсім скоро повинні вилупитися курчата. Про це мама йому сказала. І просила у курник не забігати, а то квочка може злякатися і боляче дзьобнути. Сашко мамі не дуже повірив - що може зробити йому маленька курка, він же – он який великий! Та у курник не ходив, щоб не лякати пташку і не заважати їй висиджувати пташенят.
Минуло кілька днів. Тук-тук - це курча стукало дзьобом по шкаралупі. Вона тріснула і з неї визирнула жовта голівка. Курча розправило свої крильця і скинуло з себе залишки шкаралупи. Мама крилом пригорнула новонародженого, щоб курча не змерзло. Незабаром, усі дванадцять курчат, а рівно стільки яєць зігрівала квочка, сиділи під теплим маминим бочком і голосно пискали - просили їсти. І мама-квочка повела своїх дітей з курника на подвір'я, щоб навчити дзьобати зернятка, пити водичку і шукати черв’ячків.
Сашко вийшов з хати і побачив малесеньких курчат. Закричавши «Ура!», хлопчик побіг до них. Мама-курка раптом розвернулася, розправила крила і побігла назустріч Сашкові. Злетівши, вона приземлилася прямо на його чуприну. Від несподіванки хлопчик впав. А курка, як ні в чому не бувало, повела курчат до зеленої трави у глибині подвір'я. Подряпане при падінні коліно потрібно було терміново помазати зеленкою, і Сашко, накульгуючи, пішов до своєї мами – скаржитися на курку. Мама втішила хлопчика, помазала зеленкою розбите коліно і сказала, що пташка подумала, що курчатам загрожує небезпека і захищала своїх діточок, як могла, не потрібно на неї сердитися. Тут матусю покликала сусідка, вона поставила пляшечку на ослоні і відійшла, а Сашко пішов в дитячий садок збиратися. Так пляшечку на ослоні і забули. Хлопчик з мамою пішли, і курчата осміліли, а те, що вилупилося першим, взагалі пішло одне по подвір'ю гуляти , бо вважало себе вже зовсім дорослим і самостійним – саме ж перше вилупилося! Побачивши пляшку на краєчку ослону, курча зацікавилося – йому ж все було цікаво, воно і дзьобнув пляшечку. Пляшка злетіла до гори і впала прямісінько на малюка. Кришечка була закрита нещільно, і зеленка вилилася на жовте пір'ячко. Курча злякалося, запищало і щодуху кинулося до мами. А мама в цей час показувала дітям, як дзьобати зернятка і не помітила, що одне курча кудись поділося.
Пір'ячко у пташеняти зліпилося колючками, і воно було більш схоже на зеленого їжачка, ніж на курча. Побачивши, що до них біжить щось зелене і колюче, братики і сестрички перелякалися і стали тулитися до мами і голосно пищати. Курка не відразу зрозуміла, що схожа на кактус зелена істота – її синок. Коли всі заспокоїлися, мама-курка наказала дітям, що потрібно слухатися і нікуди, не спитавши, не бігати. Це ще добре, що кіт Васька десь блукає - всім на подвір'ї відомо, що він на пташок полює. І курчата росли слухняними і навіть те, що вилупилося першим, більше не тікало нікуди. Так і ходили на подвір'ї за мамою одинадцять жовтих курчат і одне - зелене.