(байка)
Жили-любились Селезень та Качка,
І ладилося все у тій сім’ї,
Бо мала Качка працьовиту вдачу,
Також і Селезень під стать був їй.
Лиш сонце на поріг – вони при справі,
Тому й було в сім’ї все до пуття.
І каченята вилуплялись справно:
Життя без каченят – пусте життя…
Та якось Селезень побачив Паву,
Вона не йшла по вулиці – плила!
Хоча про Паву і ходила слава,
Що вертихвісткою вона була.
Очима Пава бісики пустила,
І біси ті у Селезня вп’ялись!
І стала Качка вже йому не мила,
Тому до Пави він переселивсь.
Було у них спочатку щастя море:
Обійми, поцілунки і т. д…
Та потребують ласки ті калорій,
А їжі в Пави не було ніде.
Бо звикла Пава їсти в ресторанах,
Ще й до дарунків мала інтерес…
Ось і приплівся Селезень під ранок
До Качечки, немов побитий пес.
Нічого йому Качка не сказала,
Зігнала вмить з лиця скорботи тінь,
На кухню повела, нагодувала
Та й мовила: «Втомився? Відпочинь…»
І геть злетіла з Пави позолота –
Мов ранком сонячним з трави роса,
Бо щастя – це кохання і турбота,
А не самозакохана краса.
31.10.2020 р.