я збрехала, коли сказала,
головне - що ти там десь є
цього мало
критично мало
допишіть у моє дос‘є
що для щастя мені потрібен
тільки ти під рукою завжди
не тікай, зачекай, зажди
адже в жодному разі тебе я
не відпущу
і все йду, все біжу за тобою
я весь час там, де ти
в бежі змоклого від дощу
шкіряного плащу
я триматиму за рукав.
не пущу.
не пущу. не пущу.
вже, будь ласка, просто не йди.
залишисяя на півхвилини
але краще би назавжди.
якщо вмієш,
зроби так,
Боже.
може,
загубилась на півдорозі
десь між пеклом та раєм
занурившись в твої очі
ті страшні, бездоганні,
зліші за жахи ночі
ті блакиті шматки,
відірвані прямо від неба
здатні поглядом пропалити
без зусиль поламати ребра
знав би ти, як це -
жити без того, хто треба.
але ти одинак.
і тобі не потрібен ніхто.
а я все ж-таки почекаю.
може, просто не встиг
закінчити свій шапіто
і колись по дорозі, в авто,
*по дорозі до нашого раю*
ти промовиш до мене:
і я тебе
теж кохаю.