Коли ще темряви незрячі чорні коні
не засліпили пелюстками болю
важучий камінь падає на долю,
як сон води крижиною в долоні.
І навіть Зевсу сил не вистача
зганьбить кохання пристрастю і хіттю ...
Ранковий птах освячує вже віття
І жевріє в душі світанок, мов свіча.
-------------------------------------------
перевод на русский:
Когда уже ни тьма и ни огонь
не опадают боли лепестками,
на дно души ложится серый камень,
как сон воды - снежинкой на ладонь.
И даже Зевсу не хватает сил
закрыть любовь, как перец сладкий, в банку...
Наденет море небо наизнанку -
и смерть, и жизнь врастут корнями в ил.