Веселин Ханчев
КРАСА
Довго ж я шукав тебе,
аж навіть
цілий світ на тебе
схожим став.
Так жадав тебе,
що називав я
все на світі
іменем твоїм.
В’яві ти?
Чи ж я тебе придумав?
Може, то на краще вийде так.
Може, ти,
придумана, зі мною
якнайдовше будеш у житті,
лють мою
ти знатимеш остання,
і жорстоко
заболить мені,
в мить, коли я іншою
зненацька
хоч на хвилю
заміню тебе.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Веселин Ханчев
КРАСОТА
Толкова те дирих,
че земята
заприлича цялата
на теб.
Толкова те исках,
че нарекох
с името ти
всяка моя вещ.
Има ли те?
Или те измислих?
Може би е по-добре така.
Може би,
измислена от мене,
най за дълго с мене ще си ти,
най-последна
тебе ще намразя,
най-жестоко
ще ме заболи,
ако с друга някоя
случайно
само за минута
те сменя.