Опускає серпеньтихо весла
В стомлені та прохолодні води.
В'яжуть мої думи перевесла
Десь, здається, вже за третім бродом...
Вечори запряжені в повіддя.
Наче прянізранку стали роси.
Хтось сипнув немовби з ночі міді
Тим каштанам на здубілі коси.
Місяць мов в хустину ткану вбраний,
Над водою ходить, як сновида.
Очеретам вітер награває
Пісню про чиєсь кохання стиха.
Пожовтіли розпашілі трави.
Пригасають вже й небес сапфіри,
Тільки злотом веселяться ниви,
Що дарують хлібом нас добірним.
І сади - у соковитій славі!
...човник, човник, не пливи так хутко,
Зупинись в зеленім верболозі.
Кличу я літа, а їм - байдуже!
Ось, дивись: вже й осінь на порозі...