Любовь с прикосновением беды
и речь, что стала навсегда привычной -
веди меня, убийственный, обычный,
мой черный год - придерживай, веди!
И вдоль дорог - протяжных, золотых -
охотника пружинистой походкой
веди за тех, чья жизнь была короткой,
за тех, кто оступился и затих.
И в осени - тревожной и немой -
где умолкает голос неуместный,
веди - с конечной целью неизвестной -
потерянный, небезопасный мой.
И теплых сосен набранный курсив,
литого сентября многоголосье.
Не кончилось еще, что началось и
исполнится то, для чего ты жив.
с украинского перевел А.Пустогаров
***
І ця любов із домішком біди,
і ці слова, які назавжди вивчив –
веди мене, мій звичний і убивчий,
мій чорний часе – стримуй і веди.
Уздовж доріг – тривалих, золотих,
ходою обережною мисливця
веди за тих, хто здався і спинився,
за тих, хто помилився і затих.
В цій осені - тривожній і німій,
де замовкає голос недоречний,
веди мене, мій вічний, мій конечний,
мій втрачений і небезпечний мій.
І теплих сосен набраний курсив.
І вересня різке різноголосся.
Ще не скінчилось те, що почалося.
Ще може статись все, про що просив.