Де зорі тихі, ніч блукає
І місяць дивиться з небес...
Ніхто на світі ще не знає,
Як палко я люблю тебе!
Пташки співають колискову,
Зігрівшись в теплому саду.
Твої обійми — рай квітковий!
Я в нього зараз упаду.
Порину я на крилах ночі,
Пірнув у неба глибину!
Дивлюсь в твої бездонні очі,
І так бурхливо в них тону!
Не можна серцем не любити,
Коли душа зліта у вись...
Я хочу дихати і жити
На повні груди — як колись!
...Та що це?! Марево? Омана?
Чи рай то був, чи то тюрма?
Тут замість Сонця — тінь туманна,
Холодний дощ, тебе нема...
Кому співає соловейко?
Кому витьохкує пісні?
Чи близько ти, а чи далеко?
Чи наяву, чи уві сні?
Ніхто на світі більш не взнає,
Як палко я кохав тебе...
Де зорі тихі, ніч блукає,
І місяць дивиться з небес...