(байка)
Напивсь якось Заєць у Кролика з тУги,
Та будем до Зайця хоч трішки ласкаві:
По-перше, у брата він пив… А по-друге,
Як тут не набратись, як п’єш «на халяву»!
Був він косооким, а став – окосілим.
Здригаються ребра від стукоту серця.
Чомусь неслухняним зробилося тіло:
Він встати бажає, але не встається.
Додому наш Заєць пішов аж під вечір.
Хиталась земля, і в очах все двоїлось.
Та раптом із неба, чомусь недоречно,
Дощ як уперіщив! – Ну що це за діло?!
– А ливень холодний! – Зайчисько відзначив. –
Від нього недовго отримати нежить…
Нору під горою чиюсь він побачив:
– Сховатись від зливи мені тут належить.
Заліз в норУ Заєць, заснув тої ж миті,
Не знав він, що там проживала Лисиця…
Таке досить часто буває у світі,
Бо п’яні шукають пригод на сідниці.
Ця байка для того, хто з чаркою дружить –
Як розум ще має, то хай схаменеться:
Або у брудній він проснеться калюжі,
А може, й ніколи уже не проснеться…
11.11.2020 р.