Кому Христос все довіряв,
Ісуса той зрадив безжально,
Диявол в нім запанував –
Та зрада стала вирішальна.
Так засудив Христа Пилат
І наказав всім розіп’яти.
Знущався з нього кожен кат.
Не можна було їх вблагати.
Каяфи двір і хрест важкий.
Багряний одяг теж здирають.
Кінця життя шлях нелегкий…
І на рамена хрест вкладають.
Гріхи тиснули до землі –
Адже вони усього люду.
Коліна бив не до ріллі,
І стогін той рознісся всюди.
В дорозі Матір свою стрів
Страждаючу і почорнілу,
На неї погляд перевів,
Було скривавлене все тіло.
Вже слабне тіло, сили йдуть,
Щоб не помер ще по дорозі,
Хрест Симеонові дають –
Він став Христові в допомозі.
Ісус відбиток залишив,
На білій хустці Вероніки,
Він цим її благословив,
А з тіла крові текли ріки.
Була дорога нелегка
І падаєш удруге, Христе,
По кам’янистих йдеш стежках,
З тобою Матінка Пречиста.
Жінки з дітьми є також тут,
Усі за кроком крок ступають.
Христа на страту вже ведуть,
Глузують з нього і знущають.
Вже втретє падає Ісус,
Людські гріхи усі зібрались,
Вінок впивається чимдуж,
Ісуса сили залишають.
Христос з катами на горі,
Здирають нелюди вже й одіж,
Все тіло в ранах в цій порі,
Та фарисейський був це продаж.
Вже хрест Ісусів на землі,
Ісус лежить на ньому в муках,
Кров на обличчі й на чолі,
Та й прибивають ноги й руки.
Помер за нас Ісус Христос,
«Здійснилося…», – сказав Спаситель,
За нас життя віддать прийшлось,
За нас розп’ятий Вседержитель.
Жовніри з міста ще прийшли,
Бік копієм Христу пробили,
Утіху в цьому віднайшли,
І тіло на хресті лишили.
Знімають тіло із хреста
Вже Йосиф та й із Никодином,
А поряд Діва Пресвята
Слізьми вмиває свого сина.
Ось похоронний вже похід,
Несуть Спасителя до гробу,
Гріхів наших болючий плід
Приніс цей біль і цю жалобу.
17.04.2020 р.