(байка)
Осел, упертько всім відомий,
Ніяк не міг потрапити додому:
Штовхав він двері до мозолів,
А двері відчинялися назовні.
–Сусіде мій, ти, мабуть, хворий, –
Сказав Козел, що проживав з ним поряд. –
Штовхати двері в дім не треба –
Тягни на себе, Ослику, на себе!
Той глянув поглядом сердитим –
Ослу все треба навпаки робити!
Він знову двері в дім штовхає…
Що зробиш тут, як розуму немає?
Ревів Осел і в двері бився:
–І-а! І-а! І-а! Сезам, відкрийся!
Та двері іншу думку мали –
КазОк арабських, мабуть, не читали.
–Для мене двері – сміх та жарти! –
Сказав Ведмідь – відомий ведмежатник. –
Відкрити сейф за мить зумію.
Давай, Осел, й тобі секрет відкрию.
«Я сам!» – твердив Осел уперто
І лобом став своїм на двері перти.
Осляча впертість – це хвороба:
Розбив не тільки двері, але й лоба.
Сова розвинула цю тему:
–Він, мабуть, з іншої біосистеми…
Сова, хоч й мудра, та не знала:
В системі нашій теж ослів чимало.
А щоб ослами всі не стали,
Потрібно, щоб оцю мораль ви знали:
Поради дурневі давати –
Що дзеркало сліпому дарувати…
16.11.2020 р.