Спогади

Екран згас вси актьори пішли тихо в морок. Глядачі розчинилися в тумані розсипалися ліпістки троянд, последні апладісменти. Настала мертва тиша і у пам'яті залишились уривки з грусного життя. Минуть роки ничого нового немае пошта порожня, як і телефон і лиш у пам'яті лунають імена яких колись кохали, дорожили люди. Сум в очах, на душі вічна тривога, біль у сердці. Сни болючі знайомі лиця милькають, серце розриваеться на частини, судорожно намагаєшся всіх згадати і сльози по щьокам. Згадаеш дитинство, як встрічали першу зірку, темними вечерами згадаеш. Болючі спогади не дають спокою, і тихо молишся, тримаючи в руках однин старий лист з минулого життя.