Туманной ранью в никуда
Последние слетают листья…
Парк ветром выстудится быстро…
Грусть чувствам радостным чужда …
Лишь суетятся воробьи
На опечаленном подворье.
С котами спорят – кто проворней,
Чтоб не попасть им в коготки…
Слежу за проливным дождём,
Что, влагою делясь с землёю,
Струится в травы непокоем.
Тревоги растворяю в нём…
И вспыхивает вдруг Любовь!
Что лучше снов и ожиданий
В душе соцветьями желаний
Весенним буйством полнит кровь,
Пронизывая всю меня,
Твоё, о Господи, дитя!
Оригинал.
Любов
http://stihi.ru/2020/11/15/3140
Маргарита Метелецкая
Імлистим ранком навмання
З дерев летить останнє листя...
Вітри вистуджують обійстя...
Сум кволий - радість зупиня...
Лише цвірінчать горобці
На усамітненім подвір'ї -
Занурюють в калюжі пір'я ,
А кіт - слідкує назирці...
І я слідкую за дощем ,
Що землю обійма волого -
Лягає на траву розлого
І розмива осінній щем...
Але спалахує Любов !
І паче снів , над сподівання -
Цвіте в душі стрімке кохання
Та весняна нуртує кров -
Проймає світлом до коріння
Твоє , о Господи , творіння !
Фото из интернета